«Думаю, все одно обміняють», — каже російський військовий Владімір Іванов, якого суд у Києві засудив до довічного позбавлення волі. У січні 2025 року Іванов розстріляв двох українських бійців, які здалися у полон. Події розгорталися у Курській області РФ.
Про це йдеться у розслідуванні«Слідства.Інфо».
Редакції вдалося потрапити до слідчого ізолятора, де відбуває покарання пожиттєво засуджений росіянин, та записати з ним інтерв’ю. Крім того, журналісти отримали відео допитів свідків у цій справі, записи з дронів та поспілкувалися з колишньою дружиною одного з розстріляних українців.
«МОТИВАЦІЯ — ЗАХИЩАТИ БАТЬКІВЩИНУ»
Владімір Іванов
Владіміра Іванова утримують у СІЗО, а не в таборі для військовополонених, бо 9 січня 2025 року він розстріляв двох беззбройних бійців ТрО, які здалися у полон, — Віктора Ляпоту та Івана Кондратюка. Того ж дня військові Сил спецоперацій взяли Владіміра Іванова та ще двох його колег по службі у полон.
Іванов сідає за стіл й на прохання розказати про себе більше, відповідає лаконічно: «Громадянин Російської Федерації, народився у Севастополі». З Криму в Челябінську область Росії Іванов з матір’ю переїхали, коли йому було 10 років. Закінчив школу, проходив строкову службу у Читі. Іванов одружений і має двох доньок.
До Севастополя, де народився, Владімір знову потрапив через більш ніж 40 років. У це місто на двотижневі навчання чоловіка відправили після того, як у 2024 році він пішов до військкомату й підписав контракт на рік.
Владімір Іванов
«Пішов сам. Просився у морську піхоту. Мене і направили в морську піхоту», — каже Владімір Іванов. Додає, що бажання добровільно піти на війну проти України з’явилося, коли дізнався про Курську операцію. Потрапив до 40-ї окремої бригади морської піхоти РФ.
«Самі повинні розуміти, що Курська область — територія Росії. Мотивація — захищати батьківщину. Я така людина, що якщо щось стосується мого, то це треба захищати», — стверджує росіянин.
На запитання, чи не замислювався, що за роки активних бойових дій в Україні, війна може перейти і на російську територію, відповідає зухвало: «Вона як перейшла, так і пішла».
У грудні 2024 року Владіміра Іванова відправили воювати на Курщину. Після Нового року росіянин опинився біля села Гуєво Суджанського району: «Прийшли в ліс, окопалися».
9 січня 2025-го група російських військових помітила двох українських тероборонівців — Віктора Ляпоту та Івана Кондратюка, які йшли на позиції, але потрапили в засідку. Побратим тероборонівців Олександр Климчук пояснює: якби знали, що в тій зоні є росіяни, то Ляпота і Кондратюк не йшли би туди вдвох.
Олександр Климчук
«Є сіра зона, там немає чіткої лінії: де наші, де їхні. В одній посадці можуть бути наші, а поряд через два метри в іншій посадці їхні сидять. Звісно, вони (Ляпота і Кондратюк, — ред.) знаходились у сірій зоні, тобто, в будь-якому випадку йшли зі зброєю. Ти ж там не на прогулянку вийшов», — каже Олександр.
«ДАВ КОМАНДУ ВІДКРИТИ ВОГОНЬ. У РАЦІЮ ВОЛАВ»
Водночас військовий РФ Владімір Іванов під час інтерв’ю спершу нібито не міг пригадати, чи мали українські військові з собою зброю, а згодом почав цей факт категорично заперечувати.
«Зброї не було. Вони йшли забирати посилку з дрона», — стверджує Іванов.
Віктора Ляпоту та Івана Кондратюка зупинив російський військовий на псевдо «Лебідь». Тим часом його колега по службі — Євгєній Ланцов — зв’язався по рації з командиром. Його позивний — «Рязань», особу цього російського військового встановити поки не вдалося.
Євгєній Ланцов
«Повідомив Рязані про те, що тут двоє українських військовослужбовців, і що вони не становлять загрози. Рязань дав команду відкрити вогонь. І криком, дуже голосно. Він у рацію просто волав. Мабуть, українські військовополонені це почули і почали тікати», — засвідчив під час допиту Ланцов.
Владімір Іванов також підтверджує, що полонені тероборонівці почали рухатись у різні боки. Тоді росіяни відкрили вогонь.
Владімір Іванов: Пролунали постріли.
Журналістка: А хто стріляв?
В.І.: Я. (сміється, — ред.)
Ж.: З чого стріляли?
В.І.: З автомата. АК-47.
Ж.: Скільки, загалом, людей стріляли, ви можете сказати?
В.І.: Удвох.
Ж.: З ким?
В.І.: Позивний назвати?
Ж.: Скажіть позивний.
В.І.: «Лебідь».
Ж.: А яка доля «Лебедя»?
В.І.: Мертвий.
Українці Віктор Ляпота та Іван Кондратюк упали. Росіяни доповіли командиру, що полонених «ліквідували».
«Коли стрілянина припинилася, я виліз подивитися. З лівого боку стояв «Ярий» (позивний Владіміра Іванова, — ред.), міняв магазин, перезаряджав зброю», — розповів під час допиту військовий Дмітрій Кондратьєв, який був свідком злочину.
Дмітрій Кондратьєв
Прокурор Офісу Генпрокурора Тарас Семків у коментарі «Слідству.Інфо» зазначає: «Вони (Ляпота і Кондратюк, — ред.) беззастережно склали зброю, повністю були під владою супротивника і відповідно до Женевської конвенції мали статус військовополонених з цього моменту. Досудове розслідування щодо командира на цей час триває».
«УБИЛИ ОДНОГО, ПОТІМ ДРУГОГО, ПОТІМ ТРЕТЬОГО»
Владімір Іванов каже, що за 10-15 хвилин після позасудової страти українців по росіянах відкрили щільний вогонь. Зокрема, три українські FPV-дрони ліквідували трьох його колег по службі. Серед них був і «Лебідь», який разом із Івановим стріляв у беззбройних бійців ТрО.
«І «Баба Яга» (дрон, — ред.) туди залітала до нас, розбивала всі бліндажі. Ми не могли висунутися, не могли вилізти. Там убили одного, потім другого, потім третього. FPV один за одним. Я чув як хлопці падали, кричали. Там миттєво все було. Вибух, крик і тиша», — каже Владімір Іванов.
Приблизно через годину на позиції росіян зайшли військові Сил спеціальних операцій, які взяли Іванова та ще двох військових у полон. Тіла розстріляних Віктора Ляпоти та Івана Кондратюка евакуювати не вдалося — один із українських захисників, ім’я якого не називаємо з міркувань безпеки, у судовому засіданні засвідчив: росіяни їх замінували.
Бійці ССО беруть у полон групу росіян, скриншот з відео ССО
«Підняли безпілотник і подивились той район, де була перестрілка. І було зафіксовано, що лежали двоє тіл. Положення тіл було лицем вниз, на животі. Відстань один від одного була десь 15 метрів. Після того, як було скоєно вбивство, було відпрацювання наших бійців ССО. І вони виявили, що тіла були заміновані. При цьому, тіла ми не змогли евакуювати», — розповів військовий.
Побратим Ляпоти і Кондратюка, адвокат Олександр Климчук додає: після того бійці ще раз підходили до тіл, аби відібрати з них біологічні зразки. Втім, безуспішно.
«Проблема війни в тому, що докази там так і будуть під уламками під землею втрачатися. Тому що як це зафіксувати? Наприклад, звичайний солдат виходить на цю позицію, як він відбирає? Без судмедекспертів, без відповідних пакетів. Це ж правильно треба відібрати. Спеціаліста ти туди не заведеш, а звичайний солдат, навіть якщо його навчити, навіть якщо він це зробить, не зважаючи на всі ці обставини, що я назвав раніше, то все одно під сумнів ставиться сама процедура відібрання. Тому що вона не передбачена ні законом, ні кримінально-процесуальним кодексом», — пояснює Олександр Климчук.
«НЕ МОЖУ ПРИНЕСТИ ПАСКУ НА МОГИЛУ. ДИТИНА ПЛАЧЕ ВЕСЬ ЧАС»
Страчені росіянами Віктор Ляпота та Іван Кондратюк служили у 241-й бригаді територіальної оборони. У 49-річного Віктора лишився 14-річний син, а у 39-річного Івана — брат і батьки.
Обоє розстріляних все ще мають статус зниклих безвісти, проте родина Ляпоти нині намагається підтвердити смерть через суд.
«От і Пасха йде, і паску спекла. І я не можу принести йому паску на могилу. Ні хреста, ні могили. Дитина плаче весь час. А яка ж могилка, як тіла не привезли. Що ж він там лежить… Поле. Що ж з нього вже залишилось… Другий рік. А він був такий маленький, худенький», — каже колишня дружина Віктора Ляпоти Наталія.
Віктор Ляпота
Віктор служив у 241-й бригаді ТрО з 2023 року. Наталія каже: міг уникнути служби, бо вона має інвалідність. Проте вирішив, що ховатися не буде, аби їхньому сину «не плювали в очі». На Курщині Віктор Ляпота дістав поранення в ногу, проходив лікування і 12 днів зміг побути вдома з сином Марком.
«Він від Марка не відходив. Настільки добрий був. Таких людей є мало. Він останні гроші… Навіть не буде грошей, він буде йти додому з роботи, зайде в магазин, запишеться на зарплату, а дитині якогось пряника чи цукерку принесе. Марко казав: «У мене ті пряники вже цвіли, мамо, а тато все носив». Марко народився, коли нам було майже по 37 років, я не могла виносити дитину. Він плакав з радості, що то син народився в такі роки», — зі сльозами на очах згадує Наталія Ляпота.
Жінка висловлює сподівання, що засудженого до довічного позбавлення волі Владіміра Іванова зможуть обміняти на засуджених росіянами українців.
«Вітю ж я тим не поверну, що він [Іванов] буде сидіти тут і наїдати щоки. Бо їх же тут кормлять, як не знаєш що. То наші там хлопці голодують», — каже Наталія.
Сам Владімір Іванов не вірить, що сидітиме в Україні до кінця життя: «Думаю, все одно обміняють».
Владімір Іванов у суді 20 лютого, під час якого оголосили вирок
Водночас прокурор Тарас Семків зауважує: наразі Україна не віддавала на обміни росіян, засуджених за вчинення тяжких злочинів. Йдеться про вбивства, вчинення насильства та катування.
«Але, знову ж таки, питання обмінів є досить чутливим, тому що за результатами таких обмінів в Україну повертаються оборонці України, яких ми всі тут так чекаємо», — додає Семків.
За інформацією, яку «Слідству.Інфо» надали у Офісі Генерального прокурора, в Курській області РФ росіяни розстріляли щонайменше 75 беззбройних українських полонених. Загалом відомо про 306 страчених полонених на полі бою від початку повномасштабного вторгнення. за результатами таких розслідувань дев’ятьом військовослужбовцям РФ українські правоохоронці повідомили про підозри, щодо семи — обвинувальні акти вже скерували до суду, а п’ятеро — мають вироки.
