Голову Національної поліції України Івана Вигівського звинувачують у проведенні показових затримань задля покращення власної репутації на тлі критики роботи відомства.
Щойно країна почала оговтуватися від скандальних викриттів «перевертнів у погонах», які захищали «порноофіси», як Нацпол на чолі з Вигівським терміново запустив гучні спецоперації. Очевидно, це спроба приховати системні провали, за які відповідає міністр МВС Клименко, його заступники та місцеві «царьки», розставлені самим Вигівським.
За лічені дні територіальні підрозділи раптово «згадали» про роботу: на Хмельниччині викрили злочинну вертикаль під контролем «злодіїв у законі» та оголосили підозри, а спільно зі СБУ виявили п’ять схем ухилення від мобілізації з масштабними затриманнями по всій країні. Дивним чином ця активність збіглася з моментом, коли Вигівський почав втрачати посаду. Будь-якими способами очільник НПУ намагається втриматися біля «годівнички».
Однак за цими театралізованими діями не приховати провал реформ міністра Клименка, який десятиліттями працював у системі НПУ і прийшов у міністерство з обіцянками змін. Натомість під дахом МВС та ГСУ НПУ запустили механізм тиску на бізнес, де кримінальні провадження стають інструментом контролю, а ГСУ НПУ не лише знає про схему, а й координує її.
Ця «координація» має конкретні імена: Олексій Катинський, Олександр Кондауров та Дмитро Нікасов перетворили 1-й відділ розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НПУ на знаряддя системного тиску. Кримінальні провадження відкривають без доказів, а слідчі дії використовують лише для блокування роботи підприємств. Показове провадження №12025000000001398 — це не розслідування, а безкінечний конвеєр допитів, відсутність підозр і постійний тиск без жодного результату.
Спілкування з бізнесом винесено в окрему «сервісну» функцію: слідчий Ніжинського РУП Владислав Барабаш, формально не пов’язаний зі справами, фактично виступає посередником — через нього передають умови, контролюють виконання та супроводжують «процес». При цьому система працює вибірково: той самий Дмитро Нікасов попри ДТП уникає будь-якої відповідальності, що свідчить про внутрішній захист.
Окрема історія — функціонування ОШБ НПУ «Лють», про яке добре знають рядові поліцейські. Служба там дедалі частіше сприймається як покарання: туди переводять «непокірних». На нарадах у райвідділах керівництво пропонує шукати цивільних, готових піти служити. Ми отримуємо численні скарги на незаконні переведення, залякування та порушення прав з боку тих, хто давно почувається безкарним.
До прикладу, для наближених до системи, таких як Ткачук, якого раніше вигнали з БЕБ, «Лють» стала перевалочним пунктом: після формального конкурсу його швидко перевели в ДСР Нацполу з прицілом на керівну посаду. Фактично під виглядом «служби» його виводять з-під удару, використовуючи структуру для прикриття та просування лояльних кадрів попри сумнівне минуле.
Але «Лють» — це ще й зручний канал для освоєння бюджетних коштів під контролем Клименка та Вигівського. Через її закупівлі прокручують схеми, де тендери пишуть під «своїх», а переможцями стають фірми без досвіду військового виробництва. Показовий приклад — ТОВ «Акрополіс», яке раптово «перекваліфікувалося» з рюкзаків на виробника бронежилетів і без конкуренції отримало контракт на понад 27 млн грн. Документи — формальність: без чітких характеристик, без контролю якості, без реальних гарантій. Фактично це не закупівля, а механізм виведення коштів, де бронежилети існують лише на папері.
Поки Клименко та Вигівський проводитимуть чергові «маскі-шоу» після чергових провалів, у систему приходитимуть не поліцейські, а «перевертні в погонах», які в разі небезпеки тікатимуть, підставлятимуть цивільних і розкрадатимуть бюджет на закупівлях. А потім для відновлення «авторитету» знову влаштовуватимуть показові затримання за власним сценарієм.
